Метронідазол

Склад.
діюча речовина:метронідазол.
100 мл розчину містять метронідазолу 0,5 г.
допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.
Фармакологічні властивості.
В анаеробних умовах метронідазол утворює з мікробною піруват-фередоксин-оксидоредуктазою нітрозорадикали шляхом окиснення фередоксину і флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК і до загибелі бактеріальних клітин.

Глюкоза 5%

Склад.
діюча речовина:глюкоза.
100 мл розчину містять глюкози моногідрату в перерахунку на глюкозу безводну 5.0 г.
допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.
Фармакологічні властивості.
Розчин глюкози 5% ізотонічний щодо плазми крові і при його внутрішньовенному введенні поповнює об'єм циркулюючої крові, при її втраті є джерелом поживного матеріалу, а також сприяє виведенню отрути з організму. Глюкоза забезпечуєсубстратне поповнення енергозатрат. При внутрішньовенних ін'єкціях активізує метаболічні процеси, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну активність міокарда, розширює судини, збільшує діорез.

Глюкоза 10%

Склад.
діюча речовина:глюкоза.
100 мл розчину містять глюкози моногідрату в перерахунку на глюкозу безводну 10.0 г.
допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Розчин глюкози має плазмозамінну, гідратуючу, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об’єм циркулюючої крові та поповнює об’єм втраченої рідини.
Він здатен викликати діурез залежно від клінічного стану пацієнта.
Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрати протеїну та азоту, підтримує відкладення глікогену та зменшує або відвертає кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні достатніх доз.
У процесі метаболізму глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, необхідна для життєдіяльності організму.
Фармакокінетика.
Рівень глюкози у крові в нормі коливається в межах 45-85 мг/100 мл. що відповідає молярній концентрації 3-5,6 ммоль/л.
Для підтримування таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60-100 кг її добовий прийом має становити 100-200 г.
Внесок глюкози крові в загальну осмоляльність плазми - 290 мОсм/л - є незначним, всього лише 5,6 мОсм/л.
Таким чином, вливання розчинів глюкози не має помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидка утилізація глюкози.
У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенними вливаннями, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (2000 мл 5 % розчину глюкози або 1000 мл 10 % розчину глюкози).
Метаболізм глюкози в організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (CO2) та води: під час аеробного гліколізу одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 г.
Виведення глюкози практично повністю здійснюється шляхом метаболізму.
У нормі у здорових людей глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді слідів, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє в первинну сечу повністю всмоктаною в проксимальних канальцях; цей процес триває, поки рівень глюкози в крові не збільшиться до значень нижче 200-240 мг/100 мл.

Новокаїн

Склад.
діюча речовина:новокаїн.
100 мл розчину містить новокаїну (прокаїну гідрохлориду) 0,25 г або 0,5 г.
допоміжні речовини: розчин кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм анестезуючої дії пов'язаний з блокадою натрієвих каналів, гальмуванням калієвого току, конкуренцію з кальцієм, зниженням поверхневого натягу фосфоліпідного шару мембран, пригніченням окислювально-відновлювальних процесів, генерації імпульсів. При надходженні в кров препарат зменшує утворення ацетилхоліну, знижує збудливість периферичних холінореактивних систем, проявляє блокуючу дію на вегетативні ганглії, зменшує спазм гладкої мускулатури, знижує збудливість серцевого м'яза і моторних зон кори головного мозку.
Фармакокінетика.
В організмі препарат досить швидко гідролізується, утворюючи параамінобензойну кислоту і діетиламіноетанол. Період напіввиведення становить 30-50 секунд, у неонатальному періоді - 54-114 секунд. Виділяється переважно нирками у вигляді метаболітів (80 %); у незміненому вигляді виводиться не більше 2 %. Погано абсорбується слизовими оболонками.

Глюкосол

Склад.
діючі речовини: натрію хлорид; калію хлорид; кальцію хлорид; глюкоза, моногідрат;
100 мл розчину містять натрію хлориду 0,860 г; калію хлориду 0,030 г; кальцію хлориду гексагідрату 0,048 г; глюкози моногідрату 0,100 г.
допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Глюкосол є джерелом води, вуглеводів і електролітів. Він може індукувати діурез залежно від стану пацієнта.
Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь, в першу чергу, у контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором та бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму.
Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь в утилізації вуглеводів та синтезі білків, потрібен для регуляції нервового проведення і м'язового скорочення, особливо серця.
Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов'язаний з метаболізмом натрію, і зміни кислотно-лужного балансу організму відображені змінами концентрації хлору. Інфузія великої кількості іонів хлору може спричинити втрату іонів бікарбонату, що призведе до ацидозу.
Кальцій, важливий катіон, який забезпечує формування кісток і зубів (у формі фосфату кальцію і карбонату кальцію). В іонізованій формі кальцій потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції нейром'язової збудливості. Глюкоза є джерелом вуглеводів, забезпечує субстратне поповнення енергозатрат, а також сприяє виведенню отруйних речовин з організму, активізує метаболічні процеси, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну активність міокарда, розширює судини, збільшує діурез.
Фармакокінетика.
Іони Na+ та Cl-, введені з препаратом, підлягають такій же фармакокінетиці, як і ті, що надійшли з їжею. Вони вільно розподіляються в усіх органах, тканинах та міжклітинних просторах та виділяються при гломерулярній фільтрації в нирках. У канальцях відбувається значна реабсорбція іонів Na+ та Cl-, переважно в петлі Генле та дистальних канальцях, включаючи механізм блокування петльовими та тіазидними діуретиками відповідно.
Іони калію (K+) вільно фільтруються в клубочках, але майже повністю реабсорбуються в проксимальних канальцях і екскретуються тільки 10 % відфільтрованих іонів К+. Секреція в дистальних канальцях і збираючих трубочках може значно збільшити елімінацію К+. Нирки мають обмежену здатність зберігати концентрацію К+. Тому, коли концентрація в дистальних канальцях висока, втрата К+ може бути значною і може розвинутись гіпокаліємія. Це обумовлює наявність К+ в препараті.
Гомеостаз іонів кальцію (Са++) добре контролюється гормонами і рідко потребує клінічного втручання з внутрішньовенною інфузією розчину.
Глюкоза Після внутрішньовенного введення надходить в органи і тканини, де фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, що активно включається в різні ланки обміну речовин організму. Запаси глюкози відкладаються у клітинах тканин у вигляді глікогену.
Після введення препарат швидко розподіляється у тканинах організму. Виводиться із сечею, незначна частина - з калом і жовчю.

ЗОЛЕВ®

Склад.
діюча речовина:levofloxacin.
100 мл розчину містить левофлоксацину напівгідрату еквівалентно левофлоксацину 500 мг.
допоміжні речовини: глюкоза безводна, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Левофлоксацин - це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.
Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК- гірази га топоізомеразу IV.
Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові або площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та мінімальної інгібуючої(подавляючої) концентрації (МІК(МПК)).
Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. Існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.
Завдяки механізму дії зазвичай не існує пеерехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Рінгера розчин

Склад.
діючі речовини: 100 мл розчину містять натрію хлориду 0,86 г, калію хлориду 0,03 г, кальцію хлориду гексагідрату 0,048 г;
допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.
Мольний склад, ммоль в 1000 мл препарату: Na+ — 147,15ммоль; K+ - 4,0 ммоль; Ca++ — 2,2 ммоль; Cl- - 155,6 ммоль.
Фармакологічні властивості.
Рінгера розчин є джерелом води і електролітів. Він може індукувати діурез залежно від стану пацієнта.
Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь, в першу чергу, у контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором та бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму.
Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь в утилізації вуглеводів та синтезі білків, потрібен для регуляції нервового проведення і м`язового скорочення, особливо серця.
Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов`язаний з метаболізмом натрію, і зміни кислотно-лужного балансу організму відображені змінами концентрації хлору. Інфузія великої кількості іонів хлору може спричинити втрату іонів бікарбонату, що призведе до ацидозу. З цієї причини Рінгера розчин буферизують лактатом або ацетатом.
Кальцій, важливий катіон, який забезпечує формування кісток і зубів (у формі фосфату кальцію і карбонату кальцію). В іонізованій формі кальцій потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції нейром`язової збудливості.

Натрія хлорид

Склад.
діюча речовина: натрію хлорид;
100 мл розчину містять натрію хлориду 0,9 г;
іонний склад на 1 л препарату: Na+ – 154 ммоль, Cl? – 154 ммоль;
допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.
Фармакологічні властивості.
0,9% розчин натрію хлориду нормалізує водно-сольовий баланс і ліквідує дефіцит рідини в організмі людини, який розвивається при дегідратації або через акумуляцію позаклітинної рідини у вогнищах великих опіків і травм, при операціях на органах черевної порожнини, перитоніті.
0,9% розчин натрію хлориду поліпшує перфузію тканин, підвищує ефективність гемотрансфузійних заходів при масивних крововтратах і тяжких формах шоку.
Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові або площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та мінімальної інгібуючої(подавляючої) концентрації (МІК(МПК)).
Виявляє також дезінтоксикаційний ефект внаслідок короткочасного підвищення об'єму рідини, зниження концентрації токсичних продуктів у крові, активації діурезу.

Ізосол

Склад.
діючі речовини: 100 мл розчину містять натрію хлориду – 0,526 г, калію хлориду – 0,037 г, кальцію хлориду гексагідрату – 0,055 г, магнію хлориду гексагідрату – 0,030 г, натрію ацетату тригідрату – 0,680 г.
допоміжна речовина: вода для ін'єкцій;
Мольний склад, ммоль в 1000 мл препарату: Натрій-іон – 140,0; Калій-іон – 5,0; Кальцій-іон – 2,5; Магній-іон – 1,5; Хлорид-іон – 103,0; Ацетат-іон - 50,0.
Фармакологічні властивості.
Ізосол є джерелом води і електролітів. Він може індукувати діурез залежно від стану пацієнта. Препарат поліпшує реологічні властивості крові та перфузію тканин, підвищує ефективність гемотрансфузійних заходів при масивних крововтратах та тяжких формах шоку. Виявляє також дезінтоксикаційний ефект внаслідок короткочасного підвищення об'єму рідини, зниження концентрації токсичних продуктів у крові з активацією діурезу.
Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь, в першу чергу, у контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором та бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму.
Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь в утилізації вуглеводів та синтезі білків, потрібен для регуляції нервового проведення і м'язового скорочення, особливо серця.
Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов'язаний з метаболізмом натрію, і зміни кислотно-лужного балансу організму відображені змінами концентрації хлору.
Кальцій, важливий катіон, який забезпечує формування кісток і зубів (у формі фосфату кальцію і карбонату кальцію). В іонізованій формі кальцій потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції нейром'язової збудливості.

Антикоагулянтний І Консервуючий Розчин Для Крові Людини

Склад.
діючі речовини: 1 л розчину містить натрію цитрату 22,0 г, кислоти лимонної моногідрату 8,0 г або кислоти лимонної безводної 7,3 г, глюкози моногідрату 24,5 г або глюкози безводної 22,3 г;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій
Фармакологічні властивості.
Антикоагулянтний і консервуючий розчин для крові людини – стерильний апірогенний розчин, який запобігає згортанню крові і забезпечує необхідні поживні речовини для посилення метаболізму і стабілізації клітин під час забору та зберігання крові. Як і у випадку інших живих систем, цілісність клітин крові під час зберігання залежить від точного біохімічного балансу багатьох речовин, особливо глюкози, іонів водню (рН) та аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Для підтримання процесу безперервного продукування АТФ шляхом гліколізу глюкоза має бути в наявності в необхідній кількості. Кількість лимонної кислоти і цитрату натрію достатня для зв'язування іонізованого кальцію, який присутній у цільній крові. Цитрат запобігає згортанню крові шляхом пригнічення кількох залежних від кальцію стадій коагуляційної системи.

ЛЕВОГРІН, розчин для інфузій

Склад.
діюча речовина: levofloxacin
100 мл розчину містять левофлоксацину гемігідрату у перерахуванні на безводний 100 % левофлоксацин 500 мг;
допоміжні речовини: глюкоза безводна, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма.Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості:прозора рідина від жовтого до зеленувато-жовтого кольору.
Фармакологічні група.
Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M A12.
Фармакологічні властивості.
Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.
Механізм дії.Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)).
Механізм резистентності.Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitroіснує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.
Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.
Інші дані.Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.